«Взяла сина на руки і години дві плакала від щастя!»
Хочу розповісти, що боятися пологів зовсім не варто. Я, навпаки, чекала цього болю, сутичок, відомої фрази: «Тужся!». Заміж я вийшла по любові, але, перш за все - щоб стати мамою. Нарешті я відчула тягнуть болі внизу живота. Число ніколи не забуду- 1 жовтня.
Сутички - це важко, не сперечаюся, але самі пологи, коли починаються потуги, зовсім непомітні. Тужілась правильно (заслуга акушера гінеколога). Народила легко, але з невеликими тріщинами. Ще секунда, і на світ з`явився мій синочок! На живіт мені його не клали, відразу почали зашивати тріщини під наркозом.
Коли я прокинулася, сина вже віднесли в дитяче відділення. А я, хоч була слабка, після відходу лікарів встала з крісла, дійшла до дитячої та без вказівок, за покликом серця, знайшла синочка. Взяла його на руки, і години дві плакала від щастя! Жінки народжуйте, нічого не бійтеся! Дитина, його очі, ручки, ніжки - це така радість! Я вдячна своїй долі за те, що я жінка і у мене є чоловік і син!
