Послідовність монтажу підрозетників в бетонній стіні і інструменти
Зміст
Електрифікація будинку є одним з головних етапів при створенні ідеальних умов для проживання. Але підвести електрику - це ще не означає, що все буде надійно. Багато чого залежить від того, як проведено монтаж підрозетників в бетонній стіні, або в гіпсокартоні. Їх ще називають установочними коробками. Без підрозетників неможливо зробити нормальні розетки, які будуть триматися навіть при великих навантаженнях. Давайте поговоримо про те, які роботи потрібно виконувати і що потрібно для установки цих елементів.
Що таке подрозетники і їх види
Підрозетників називають спеціальні коробки, виконані з певних матеріалів (пластик, метал і т.д.). Використовуються дані елементи при монтажі електричних точок (розеток) на стінах. Основною метою підрозетників є облаштування отвори в стіні і при цьому вони роблять його придатним для подальшої установки розеток або вимикачів.
Додатково подрозетники застосовуються також і при опусканні або переміщенні розеток як розподільна коробка. Це дає можливість максимально зручно виконати всі роботи, не проводячи додаткове штроблення отворів в стіні і не дістаючи стару проводку. Підрозетники зараз можна зустріти на прилавках магазинів круглими, квадратними, прямокутними і з округленими краями.
Раніше все подрозетники виготовлялися з металу. Називалися вони гільзами і застосовувалися повсюдно. На сьогоднішній день металеві подрозетники застосовуються лише в дерев`яних будинках, де потрібно обов`язково дотримуватися умов пожежної безпеки. Серед недоліків таких гільз можна виділити:
- дуже слабке кріплення розеток і вимикачів;
- гільзи погано зчіплюються з розчином, то приводить до випадання розетки;
- також є велика ймовірність пошкодити дроти гострими краями.
Найкраще зарекомендували себе пластикові підрозетники. Вони надійні, легко монтуються, мають хорошу адгезію з бетоном і при цьому чудово тримають розетку.
Коли встановлювати?
Якщо чесно, то для установки підрозетників в тимчасових рамках обмежень практично немає. Вони можуть бути вмонтовані як до початку робіт, так і після їх виконання. Єдиним винятком є стіни, які ще не пройшли оштукатурювання. Установку підрозетників в бетонну стіну також не рекомендується проводити після обклеювання її шпалерами, адже є велика ймовірність пошкодити саме покриття.
Деякі електрики вирішують заощадити свій час і заздалегідь дізнаються товщину шару штукатурки. Якщо чесно, то цей спосіб досить сумнівний, так як точних значень ніхто не може сказати і згодом є велика ймовірність, що розетка буде сильно стирчати зі стіни, або навпаки - буде втоплена в неї.
Згідно з правилами, підрозетники, як і розподільні коробки, повинні монтуватися врівень зі стіною, або йти в неї не більше ніж на 2 мм.
розмітка
Розмітка траси включає в себе позначення місць розташування розеток. Вони визначаються шляхом звірки з проектом або монтажної схеми.
Монтується підрозетник в бетоні лише після того, як буде сформовано отвір за допомогою коронки або перфоратора з списом. Фіксація проводиться за допомогою будівельної суміші (алебастр, шпаклівка і т.д.). Розмічаються місця розташування розеток так:
- З самого початку потрібно розмітити на стіні потрібну відстань від підлоги по вертикалі. Якщо взяти за стандартами, то все розетки повинні розташовуватися не вище 40 см, а вимикачі приблизно на висоті 90 см.
- Далі прикладається підрозетник і обводиться по контуру маркером або олівцем.
- За розміром підрозетника вибирається коронка і висвердлюється отвір.
процес свердління
Зробити отвір можна декількома способами. Вибір інструментів повністю залежить від матеріалу стіни. Найпростіше робити поглиблення по пінобетону і іншим пористим бетонів. Одним з найважчих матеріалів є звичайний монолітний бетон.
Отвори під подродзетнікі можна робити трьома способами:
- За допомогою спеціальної коронки;
- З використанням свердла (по периметру висвердлюється стіна і потім виламується);
- За допомогою молотка і зубила.
Як вже говорилося, своїми руками робити отвори в бетоні найважче. З цієї причини даний метод розглянемо максимально докладно.
Для того різання заглиблень застосовують не ті коронки, якими можна працювати по пористим бетонів і гіпсокартону. Тут потрібно надміцна насадка з алмазним напиленням. Це гарантує її міцність. Додатково застосовується високолегований метал у вигляді основи. Хоч такі коронки і ефективні, але при цьому їх вартість досить висока. Так що не кожному така річ доведеться по кишені.
Додатково варто відзначити, що пророблення заглиблень за допомогою такої методики займає багато часу. Сам інструмент сильно гріється і йому потрібно давати відпочити. З цих причин пророблення 30-40 отворів може зайняти 2-3 дні, що є досить великим показником. Значно краще для економії часу робити буром по контуру отвору і після це вибивати бетон зубилом самостійно.
Монтаж і закладення підрозетників
Процес проведення робіт по установці підрозетників проводиться в певній послідовності. Дотримуючись її, можна провести роботу якісно і без подальших переробок. Отже, методика роботи наступна:
- З самого початку потрібно виламати місце під підрозетник.
- Далі змочуємо все водою і очищаємо від усілякої пилу.
- Готуємо провід, який в подальшому буде вставлений в отвір підрозетника.
Монтаж підрозетника з розеткою - Замішуємо гіпс або шпаклівку. Тут потрібно робити суміші рівно на один отвір, так як вона дуже швидко застигає.
- Закладаємо суміш в отвір і можна додатково обмазати сам підрозетник.
- Пропускаємо провід в отвір і утапливаем підрозетник так, щоб вся суміш рівномірно розподілилася по всьому проміжків.
- Обов`язково дуже швидко потрібно вирівняти підрозетник. При цьому потрібно знімати надлишки гіпсу, якщо його накладено багато. У разі відсутності виходу, варто трохи доповісти суміші, адже є велика ймовірність, що розетка буде погано триматися і випаде.
- Замазуємо остаточно всі щілини і отвори, куди не пройшов гіпс. Притискаємо подрозетник дошкою і чекаємо пару хвилин. Після невеликого подстиванія потрібно шпателем познімати надлишки.
Далі просто почекайте близько години і можна використовувати подрозетник за прямим призначенням. Дана інструкція дозволить максимально правильно провести монтаж і при цьому піде мінімум часу на виконання. Навіть при самостійній роботі не повинно з`являтися складнощів.
Що потрібно пам`ятати
Найпершим справою потрібно пам`ятати, що дуже важливу роль при закладенні грає консистенція суміші. Вона повинна бути в міру густий, так як в противному випадку просто не буде затікати в усі отвори і не створить потрібного зчеплення. Сильно рідка консистенція також не дозволить повноцінно працювати, так як вона просто витече з отвору.
Не проводьте монтаж за допомогою ударів молотком. Є велика ймовірність пошкодити коробку. Ну і ефекту від цього буде мало. Найкраще застосовувати для закладення отвору гіпс. Також можна використовувати гіпсову штукатурку, але її застосування вимагає знання деяких правил.
В першу чергу - це хороша адгезія до шпателя, що вимагає частого його змочування. Гіпс не має таких властивостей і його значно легше намазати на підрозетник. Друге - нерівномірний застигання. Так, якщо верх вже підсох, то всередині є велика ймовірність плинності матеріалу. Це призводить до того, що вирівнюючи підрозетник, можна деформувати поверхню, яка вже рівна.
Фахівці рекомендують використовувати гіпсову штукатурку лише в разі, якщо немає інших варіантів закладення.
Метод монтажу в гіпсокартон
Монтаж підрозетників в бетонній стіні трохи відрізняється від послідовності проведення робіт на розкритої гіпсокартоном поверхні. Справа в тому, що елемент буде перебувати в просторі між стіною і листами, де немає місця, за яке можна зачепитися. Послідовність монтажу проводиться наступним обрізом:
- З самого початку потрібно визначити, де проходять дроти і просвердлити коронкою отвір.
- Виводимо проводу назовні і ізолюємо їх.
- Далі протягуємо кінці проводів через підрозетник і прикручуємо його до гіпсокартону. При цьому регулювальні гвинти дозволяють розходитися спеціальним лапок, і гільза кріпиться намертво.
Якщо ж ГІПОКАРТОН прикріплений до стіни за допомогою будівельної суміші, то тут також є свої нюанси. Хоча так роблять рідко, але бувають випадки, коли цей метод є єдиним виходом. Отже, для початку потрібно підготувати дві коронки: по гіпсокартону і бетону. Спочатку беремо першу і прорізаємо лист. Далі змінюємо її на алмазну коронку і проробляємо поглиблення в бетоні. Варто враховувати, що подрозетники в даному випадку потрібно застосовувати неглибокі для мінімізації витрат сили. Після висвердлювання потрібно вибити все, що залишилося в поглибленні і далі проводиться закладення точно так же, як і в звичайній бетонній стіні.
Як правило, проведення робіт по монтажу підрозетників не займає багато часу і є не складним. З цієї причини їх можна виконувати самостійно, не залучаючи фахівців. Обов`язково запасіться декількома електроінструментами у вигляді перфоратора або дриля. Це дасть можливість вирішити питання охолодження, так як поки перший «агрегат» буде працювати, то другий буде відпочивати, і так по черзі.
